Глава девятая
Мир иной
37 б
“Се бо ми, русичі, славимо богів наших співами нашими,
і танцями, й ігрищами, і видовищами на славу їм.
Се бо сядьмо на землю
і візьмемо її до рани своєї,
і натовчем (землю) до неї.
А як по смерті своїй станемо перед Мар-Морією,
та щоб сказала (та): “Не можу випити того,
яко наповнений землею,
і не можу його одділити од неї.”
І боги, що там є, скажуть тоді:
“Се русич і залишиться ним,
бо взяв землю до рани своєї
і несе її до Нави.”
??
Черные цивилизации Богам кровавые жертвы приносили. Славяне же — растения, песни, танцы, игрища и представления во славу Предков, подтверждая тем течение Здоровой Яви во имя Нави…
Связь Плоти с Землей… Связь Традиций с Небом-Навью…
??
25
“І се Жаль жаліє над ворогами, і Горинь горює в смерті їхній,
що од рук божих се вержуть.
Се карна плачеться о мертвих тих,
що стали на трону божеську і померли.”
??
Жаль — жалие, жалеет.. Плач о Предках. Горинь — горевание… Связь с Предками. Карна — коллективный хоровод в Память о Предках, способ Яви связаться с Навой; Настоящего — с Прошлым во имя Будущего(!).
Правь — есть Сила Божественная, Сила Творческая, Вечная и Замкнутая.
Явь — Настоящее, живое, видимое.
Навь — Прошлое, отжившее, также Будущее, которого нет реально, но которое следует по Яви.
Навь — и есть Зазеркалье, Мир Потусторонний, где все Предки и все Потомки…
Память Предков, Земли и Неба Память.
??
7 е
“А як умре, то до луки Сварогової йде.
А там Перуниця каже: то є хто інший, як рус-герой,
ані грек, ані варяг;
це слов’янин роду славного,
і той іде по співах Материних.
А Мати кличе до лук твоїх, Свароже великий.
І говорить йому Сварог:
“Іди, сине мій, до тієї краси вічної.
І дивись, що діди і баби твої в радощах і веселощах,
хоч досі гірко плакали.” ”
??
Вот и завершение…
“Книга Велеса”…
То есть суть Истина, ибо есть бысть (такова).
