Глава первая
Славяне
История Киевского князя Гатыла(Аттила). История Государственности, которая по таинственным причинам укрывалась от населения Европы… Почему так?
Власть Ватикана… Тогдашнего соперника Вольной Руси…
И. Билык:
“… чи міг такий могутній і вельми численний народ, який проіснував у Європі щонайменше чотири століття, якому корився й сплачував данину цілий континент, не залишити по собі жодного сліду?”
Народ, который занимал обширнейшую территорию, канул в лету???
“Якщо приєднати до Славонії й Угрію, чиє населення й мовою, й звичаями не відрізняється од слов’ян, то територія, яку займають слов’яни, майже незмірима.”
Так писал Гельмольд. И далее:
“Пріск Папійський описує зустріч Аттіли з мешканцями столиці… Аттілу зустрічав хор дівчат, співаючи йому славу, а жона першого сановника піднесла йому хліб-сіль.”
При цьому історик зазначає:
“Такий звичай вважається в скіфів знаком високої шани.”
Хлеб-соль. Древнейшая традиция хлеборобов-славян(!).
И далее:
“Цей звичай міг народитися тільки в народові, який споконвіку займається хліборобством, а ніяк не серед кочових скотарських племен.”
Действительно, такое замечание является явным доказательством того, что Аттила был представителем Славян, оседлых полян, занимающихся хозяйственной деятельностью, не кочевников(!). Также описывается, что гостей поили напитком “камос”.
Кумыс??? — Даже если и так, то не следует думать, что кумыс — это только азиатский напиток. Ибо “камос” также звучит как “кхома” — хома, хмель… Или же “камос” есть древнеславянская сура(!), скисленное молоко с травами луговыми(!). Думаю, последнее утверждение будет ближе к истине, т. к. подобным образом делали и кумыс в древности. Нужно иметь в виду и тот факт, что Рама вынес культуру Славян в регион Азии и Востока, и после эта культура, видоизменяясь, ширилась по миру.
“В статті, благословленій до друку академіком Б. О. Рибаковим, яка була надрукована в №1 журналу “Народна творчість та етнографія” за 1962 рік, говориться: “Протягом довгої героїчної історії Русь переживала періоди розквіту, коли греки й римляни запозичили у неї міфологію, що була важливим елементом античної культури, метали, хліборобство.””
Как видите, не следует забывать о том, что не славяне принимали культы Рима и Греции, но Рим и Греция приняли и приспособили к своей молодой культуре культы Славян. В подтверждение того сошлюсь на явный консерватизм и самостоятельность Славян, которые приняли христианство лишь через десять столетий после распятия Христа(!), и то, приняли не внутренне, но внешне, сокрыв за атрибутами Церкви своих Языческих богов… Это ли не факт сопротивления навязыванию? Это ли не факт стойкости идеологии крови Славянской?
