Глава четвертая.
Аттила
Воевода, покоривший большие территории Европы… Кто же он? И. Билык пишет:
“Римський сановник Рамул у нього мовить: “Ніхто з-поміж царів, що володарювали в Скіфії чи в будь-якій іншій країні, в такий короткий час не здійснив стільки великих справ, як Аттіла.” (Г. С. Дестунис, Сказіння Приска Панійського). В германському епосі “Бітерольф і Дітліб” Аттіла мудрістю своєю порівнюється з Соломоном. Але Соломон, як свідчить переказ, при всій його величності не мав поряд себе стільки витязів, скільки їх бачив Бітерольф при дворі могутнього Аттіли.”
Истинно, Гатыло был талантливым воеводой и мудрым правителем. Здесь же находим и доказательство некровожадности гунов:
“Ось які слова про великого полководця й державного діяча знаходимо в Пріска та Йордана: “Великий цар… великого народу, господар досі нечуваної могутності, царств Скіфії та Германії самодержець… вражаючи жахом Західний і Східний Рим.., незліченні підкорені міста не піддавав пограбуванню, а милостиво обкладав їх щорічною даниною”.”
Скифии и Германии… Германо-Славян.
И далее:
“Та й сам Йордан каже: “Аттіла, володар усіх гунів і можновладець — небачений у світі — племен чи не цілої Скіфії, достойний подиву в його невіродайній славі серед усіх варварів… Любитель війни, сам він був людиною поміркованою й витриманою, відзначався світлим розумом, був приступний для тих, хто потребував допомоги, й прихильний до кожного, в кого раз повірив”.”
Один из моментов романа особо важен. Подойдя к Риму, Аттила не пошел на осаду города, но возвратился в Киев… Когда его молчаливо вопрошали в сердцах его же дружинники, почему он так поступил, он ответил примерно так: “Зачем разрушать вечного врага Руси? Ведь русским нужен враг, тогда они в единстве и силе. Если не будет врага — подерутся между собой…”
Так мудро рассуждал Гатыло…
И так право для нас, Славян. Не разоритель славянин, но созидатель. Хотя… Гуны были алчны, воинственны. Зачем дань Киеву от земель Европы? Государственность — та зараза, которую гуны принесли из Индии… Искривленные идеи Рамы… Здесь нельзя не согласиться с Иорданом:
“Говорячи про остроготів, які з нетерпінням чекали смерті Аттіли, він каже: “Інакше не могло жодне скіфське плем’я визволитися з-під гунського володарювання — тільки з настанням бажаної для всіх узагалі племен, а так само й для римлян, смерті Аттіли…” (Йордан).
Скифские племена под гунским владычеством… Истинно, так. Гуны завладели галлами-сколотами, положив на них дань и поставив князей в городищах, где испокон веков была вольность, и правил Дед с Воеводой, который избирался всем городищем один раз и на год(!).
(В дальнейшем Запорожское Козачество попытается возродить эту Культуру — Культуру Славянского Рода).
