Глава девятая
Германо-Славяне
Иван Билык:
“Групи слав’янських племен були на стадії давно осілих суспільств із глибокими хліборобськими традиціями… Займаючи на материку найкращі терени, придатні для їхнього основного заняття — хліборобства, слов’яни східні й західні стали — й не могли не стати — об’єктом експанації для інших народів, які ще не мали в Європі “постійної прописки” й, отже, прагнули до перерозподілу земель континенту, особливо його середніх та північних широт, бо на півдні був Рим і туди вони ще не наважувалися скерувати свої списи.
Такими народами були на той час войовничі германці. Війна готів зі слов’янами велася довгі століття, й упродовж усього часу фортуна всміхалася поперемінно то тим, то тим.”
Позиция первая: древность оседлой земледельческой культуры сколотов, выращивающих хлеб не только для внутренних нужд, но и с целью торгового обмена.
И. Билык:
“Геродот: … “Над алазонами (тобто на Середньому й Верхньому Дністрі) живуть так звані скіфи-орачі, які сіють хліб не для власного вжитку, а на продаж.” ”
Позиция вторая: попытки внешних империй завоевать власть над оседлыми земледельцами. Отсюда — серьезный конфликт. Готы и Славяне…
Далее, И. Билык:
“Густав Гейєр: “Ці споконвіку ворожі стосунки свевонів та готів доводять, що єдність походження й віри цих двох народів не знищила їхньої незалежності й взаємної зненависті.” ”
Единство происхождения и веры, но… вечный конфликт???
Почему так???
Возвращаемся к преждесказанному. Древность. Растительноядные племена в льняных одеждах терпят набеги свирепых охотников в звериных кожах. Постоянная вражда чистых тел славян с укрытыми за кожами телами варов-охотников… Стоп! Свидетельство германца-врача Бильца: (“Новое Естественное Лечение.” Ф. Е. Бильц, СПБ, 1902 г. стр 711)
““Опрятность удлинняет жизнь”, — говорит пословица, но в доказательство того, как мало обращают в Германии на уход за кожей, кроме сотен других примеров, укажу на тот факт, что у нас имеются города с 80 000 жителей, в которых часто имеется одна единственная баня с тремя-четырьмя ваннами. Это было бы невозможно, если бы наши врачи признавали, что уход за кожей есть важнейший фактор для сохранения и восстановления здоровья. Наоборот русские, которых мы слишком охотно любим называть “варварами”, настолько высоко ценят уход за кожей, даже в низших слоях общества, что даже в селах в 100-200 жителей уже имеются общественные бани, хотя и примитивного устройства. От старца до младенца все освобождаются здесь по субботам от грязи, наросшей за неделю. Простой рабочий, нанимаясь на продолжительные сроки, ставит условием, чтобы ему дана была возможность ходить по субботам в баню.”
Считаю этот факт достаточно сильным и веским доказательством того, что разница между готами и славянами все-же существовала, и корни этой разности уходят в далекое-далекое прошлое…
Древняя кожа из убитых животных и льняные одежды на чистом теле…
Да, жили на одной территории, поклонялись одним божествам, но… Одни приносили жертвы кровавые, другие — растительные. Одни — унижали женщину, насиловали ее, другие — поклонялись женщине, слушались ее (амазония). Готы — это скотоводы и охотники Белого Рода, Торы, быки. Жили преимущественно в северных районах, балтийцы. В эпоху Тельца готы-быки правили Европой, навязав ей культ кровавых жертв, спровоцировав мор из-за большого количества пролитой в землю жертвенной крови(!..).
В предыдущую же эпоху Близнецов эти два клана мирно сосуществовали, не вмешиваясь в жизнь друг друга. В эпоху же Тельца быки частично покорили сколотов, а в эпоху Овна пришедшие с Азии ратники Рамы (гуны) потеснили готов, покорили их и “сроднили” с собой. И. Билык:
“…насамперед, готи тривалий час були складовою частиною того чи того слов’янського царства, й на честь своїх зверхників давали імена своїм дітям…”
И далее, обстоятельно:
“Й одним з таких періодів, на наше глибоке переконання, був період Велімира — Аттіли, й настав час повернутися до них обличчям, скинувши з них ганебний ярлик, пришитий готами. Що ж, готів можна зрозуміти. Слов’яни були тим валом на їхньому шляху до поглинення Європи, який вони мусили гризти зубами, й кожна жменя землі того валу давалася їм з кров’ю. В їхньому уявленні гуни — напівзвірі, бо люто боронили свою прадідами заповідану землю. Але згадаймо часи готської експансії на європейському материку — й всі уявлення поміняються місцями, й кров захолоне в жилах. Конунг вінітар, подолавши 376 р. одного з слов’янських володарів — Божа, розіп’яв і його, і його синів, і сімдесят найзначніших бояр на хрестах. Конунг Фродо ІІІ, перемігши в битві західних слов’ян (вандалів), під виглядом, ніби збирається вести війну з якимось там спільним ворогом, скликав усіх слов’янських князів-васалів разом з найдобірнішим військом і по-зрадницькому перерізав, передавив та перевішав усіх, у такий спосіб позбавивши слов’ян можливості опору й назвавшись після цього конунгом датським і вандальським.
То чи треба ж так сліпо сприймати й готське твердження про “вандалізм” слов’ян? Далебі, ні, хоч похмура епоха готослов’янської боротьби була й справді жорстокою й у ній панував основний закон “зуб за зуб і око за око”. Тим більше, що слов’яни обороняли свою землю й мали всі права на жорстокість щодо зайд-асиміляторів. Так, русини перших століть нової ери були великим і висококультурним народом, і применшення цього-то відрижка ще не вмерлої норманістичної теорії. Адже така могутня імперія, як Київська Русь, що пів тисячоліття підтримувала статус-кво в Європі, та й у всьому світі, не могла виникнути з надр напівдиких племен, які нібито перебували мало не в стадії родово-общинного ладу з примітивними ремеслами, не кажучи вже про нерозвиненість класового суспільства. Ні, Європа розвивалася рівномірно в усіх своїх ланках. На одному боці був Рим з його рабовласницькою системою, на другому боці — так звані варвари, які протиставили Римові нові, прогресивніші форми продуктивних сил та виробничих стосунків: усі варвари, в тому числі германці та слов’яни. Й коли в боротьбі проти спільного ворога вони загалом зберегли між собою стан рівноваги, то це означає, що вони й перебували на загалом однаковому рівні розвитку. Різниця полягає хіба в тому, що готи прийняли християнство значно раніше, але й це сталося тільки через те, що вони жили ближче до могутнього на той час Риму, та й були залежними від нього в повному розумінні цього слова: підлеглими. А Русь, могутня й самостійна, ще цілих сім сторіч зберігала свою ідеологічну незалежність від Риму Східного й Західного й прийняла християнство тільки тоді, коли воно стало загальною “модою” й мірилом престижу. Й сприйняла не під тиском меча, як інші народи Європи, а добровільно й безболісно, не втративши при цьому свого морального суверенітету, не кажучи вже про територіальний.
Культура Русі античної була висока, про що свідчать й історичні, й фольклорні, й археологічні відомості. Безперервність традицій хліборобських народів, які населяли наші землі принаймні ще за три тисячі років до нової ери, давно стала аксіомою й не вимагає доведення.”
Аттила, как воевода гунов, возвратил славянам свободу, освободив их от диктата варов.
Еще факт: жестокость готов. Тоже исходящая из древней природы мясоедов. Более скорое принятие христианства готами — еще один факт их нестойкого язычества(!).
Итак, гот и славянин.
В кожах и в льняных одеждах.
Редко моющийся и часто моющий тело.
Кровавые и растительные жертвы.
Кочевник и оседлый земледелец.
Жестокий и милосердный.
Быстро принявший христианство и оставшийся право-славным(!). Единство и борьба противоположности, ПАРАДОКС ИСТОРИИ…
Истинно, парадокс… Рыбаков:
“Ми, наприклад, і досі дивуємося, чому остроготи Видимира, Тодомира й Велімира так самовіддано воювали в Каталаунській битві під прапорами гунів і жодного разу не зрадили їх, у той час як бургунди, франки, арморікани та алани під проводом якогось Скангібана (чи не Санко, бан аланський?) були в згаданій битві під пильним наглядом флангів, де розташувалися римляни та візіготи. Чи не слід в остроготах Видимира, Тодомира й Велімира вважати колишніх готських прозелітів, які перейшли на бік своїх кревних родичів — слов’ян?”
Так было… Так есть…
Вспомним Вторую Мировую…
Ступор Сталина, узнавшего о том, что Германия пошла войной против СССР…
Парадокс… Брат убивает Брата… Хотя… Третье лицо(!) свело двух братьев, Германа и Славяна…
Лицо, правившее Долларом и пытающееся столкнуть Марку и Рубль… Чтобы усилить курс Доллара…
Чем закончилось?
Русы снова из милостыни не разрушают Берлин, а за ним и Третье Лицо, начавшее Войну… Того и требовалось Тому, кто свел в драке двух Братьев…
Восьмидесятые, девяностые. То же самое. Берлинская стена разбита, но… Попытка удавить Германо-Славян, диктовать Европе извне…
Удалось??? — Нет!
ПАМЯТЬ ЗЕМЛИ.
Гер и Рос не хотят вражды, они пожмут друг другу руки и в единении Возвеличат Европу (и ЕвроАзию).
