“І це-бо значить: “Царство Боже всередині вас є”. Воно не помиляється і ліпшим шляхом поведе тебе, знай, до того, до чого ти народжений, щоб був для братії своєї і для себе корисний, аніж слухати чужі ради і власні свої потяги… Хто може підписатися, що гарний цей харч буде на користь твого шлунка? Чи не ліпше сам про це можеш взнати? Справся ж сам із собою. Взнай себе. Прислухайся до себе і послухай Господа свого. Є в тобі цар твій, отець і наставник. Прислухайся до себе, пошукай його і послухай його. Він один знає, що тобі споріднене, тобто корисне. Сам він і поведе до цього, запалить бажання, звеселить до праці, увінчає вінцем і благословенням голову твою.”
Душа підказує.
?
“Ах, друже мій! Не проси дощу, за приказкою, а проси врожаю; буває, що й дощ шкодить плодоносності.”
Народна мудрість. Гармонія світу.
?
“Чому нам таким простацьким здається хліборобство, що всі від нього тікаємо? Щасливий, хто народився до медицини, до піктури, до архітектури, до книгочитання… Я їхню благословенну, бо природну, школу (розумій: безділля, вправи) хвалю та вітаю. Радію, коли і сам в одній із цих наук вправляюся, тільки було б із Богом.
Але чому нещасливий хлібороб, поки з природою землю оре? Признаюся, друзі мої, перед Богом і перед вами, що саме в цю хвилину, коли з вами бесідую, покину теперішній свій стан, хоч у ньому я й постарів, і стану останнім горщечником, як тільки відчую, що досі знаходився в ньому без природи, маючи спорідненність до гончарства. Повірте, що з Богом буде мені сторицею веселіше і краще ліпити самі глиняні сковороди, аніж писати без натури.”
Кожному — своя доля. Щастя — в своєму шляху.
?
“Чи ж сподіваєшся відшукати рай поза Богом, а Бога поза душею своєю? Щастя твоє, і мир твій, і рай твій, і Бог твій усередині тебе є. Він про тебе, в тобі ж пробуваючи, думає, наставляючи до того, що перед усім для самого тебе є корисне, розумій, чесне і добропристойне. А ти дивись, щоб Бог твій був завжди з тобою.”
Так люди кажуть: “Бог з тобою!”
?
“Найчудовіше діло, яке робиться без спорідненості, губить свою честь і ціну так, як добрий харч робиться гидкий, коли його їсти із уринала. Це передає така предавня старовинних віків приказака: “Від ворогів і дари — не дари”. І солодше меду ця руська примовка: “Де був?” — “У друга”. — “Що пив?” — “воду, солодшу ворожого меду”. І справді, найдрібніша послуга є мила й відчутна, коли від природи виходить, як від невичерпного сердечного джерела.”
Тепло Вірного Шляху.
?
“Залишись у природному своєму званні, яке не є воно просте. Ліпше тобі попрощатися із величезними хоромами, із просторими грунтами, з чудовими назвами, аніж розлучитися з душевним миром, зробивши через свій спротив своїм ворогом такого чудового, сильного й непереможного духа, котрий самі ліванські кедри крушить.”
Свята Істина Життя!..
?
“Будь-яка шкідлива невідповідність смішить. А коли вже вовк став пастухом, ведмідь ченцем, а лошак радником, це не жарт, а біда. О, коли б ми зрозуміли, як то шкідливо для суспільства!”
Про необхідність кожному йти Своєю Дорогою!
?
“Навпаки ж, у природнім не тільки праця солодка, але й сама смерть приємна.”
Хто правильно прожив, той легко помирає.
?
“Багато хто, потоптавши природу, вибирає для себе ремесло наймодніше і найприбутковіше, але цим вони лише ошукують себе. Прибуток не є утіха, але мусить слугувати для задоволення тілесних потреб, а коли це й утіха, то не для серця; утіху для серця матимете у спорідненій праці. Тим ця справа приємніша, чим спорідненіша. Коли б блаженство жило в багатстві, то чи було б так мало багатих? Але спокійних і бадьорих серед них мало.
Багатством живиться лише тіло, а душу звеселяє споріднена праця. Ось де зала солодкого її бенкетування. Тут вона, наче хитра машина, що обертається на повний хід, тішиться і, обходячись лише житнім хлібом та водою, не заздрить на царські хороми.”
Про тих, хто не йде Своєю Дорогою…
?
“Нудьга для лікарів — найперша ознака всіх тілесних хвороб та збурень. А душевне невдоволення — двері до всіх пристрастей та внутрішніх хвилювань.”
Нудьга — коли не живеш по природі.
?
“Г р и г о р і й. Не згадуй мені утруднень у потрібнім ділі. Не можна ніяк, щоб природа зробила потрібне важким. Не треба, тобто не корисно, а через те й важко черепасі літати, а не соколові.”
Істина — легка!
?
“Краще бути натуральним котом, ніж левом з ослячою природою.”
?
“Відняти від душі споріднене діяння — значить позбавити її живності своєї. Ця смерть є люта. Знаю, що збережеш тіло, але вбиваєш душу. Ця заміна є погана.”
?
“Все те зносне, що природне, і симпатія значить природну зностніть, що стосується дружби, харчу, а найбільше вибору звання.”
Симпатія — показник вірності напрямку.
?
“Щастя наше всередині нас… Нехай ніхто не сподівається щастя ні від високих наук, ні від шановних посад, ні від багатства… Немає його ніде. Воно залежить від серця, серце — від миру, мир — від звання, звання — від Бога. Тут кінець: не ходи далі. Це є джерело всілякої втіхи, і царству його не буде кінця.”
Ось ВАМ Істина!
?
“Не бійся! Голод, холод, ненависть, гоніння, наклеп, наруга і всяке утруднення не тільки зносні, але й солодкі, коли ти до цього народжений. Господь твій — сила твоя. Це все зробить тебе гострішим і крилатішим.”
Для тих, хто Слово Боже несе…
?
“Скерування природи, ніби джерельний потік чи полум’я, швидше рветься через перепони.”
?
“Довго сам навчайсь, коли хочеш учити інших. В усіх науках та мистецтвах плодом є правильна практика. А ти, проповідуючи слово істини Божої, утверджуй її непорочного життя чудесами.”
?
“Бережись срібнолюбства. Пам’ятай, що дешево взяв ти. Вся твоя праця ніщо є в порівнянні із даром цим. Який ти мені богослов, коли срібнолюбець… Не думай, що до інших стосується слово це, окрім тебе: “Погляньте на пташок…” Нехай інші збирають, а твоя частина хай буде Господь. Маючи харч і одежу, тут усе твоє задоволення тілесне. Багатій і збирай день від дня багатство слави Божої.”
?
“Як можеш зцілювати недуги, не маючи влади? Звідкіля і влада, коли ти не посланий від Бога? Як посланий, коли не названий? Як названий, коли не прикликаний? Як же покликаний, коли не на те народжений? Заспокойся, не твоя справа. Ледве ти не брат тому зухвальцю: “Учителю, іду після тебе”.
Скажи мені, звідкіля такий потоп безбожності? Звідкіля марнославства, лицемір’я та єресі? Звідкіля у християн наруга над священною Біблією? Де дбання найсолодшої дружби? Де згода найдорожчогого миру? Де живність сердечних веселощів? Хто потворить і розтліває всіляку посаду? — Неспорідненість. Хто умертвлює науки й мистецтва? — Неспорідненість. Хто обезчестив чин священичий та чернечий? — Неспорідненість. Вона кожному званню внутрішня отрута і вбивця. “Учителю, іду після тебе”. Іди ліпше ори землю або носи зброю, відправляй купецьку справу чи мистецтво твоє. Роби те, до чого народжений, будь справедливий і миролюбний громадянин, і досить. “Учителю, іду після тебе”.”
Думай, Людино…
?
