(Автор — Богдана Гриневич) — 1
Первісні люди, освоюючи місця проживання, досліджували й місцеву флору, знаходячи для себе рослини, які мали як цілющі, так і смертоносні властивості. Так і з’явились перші ліки.
Перш за все люди боролись з відчуттям болі… Для знеболювання та підвищення життєдіяльності населення Східної Азії використовувало чай, Африки — каву та горіхи кола, Центральної Америки — листя мате, індіанці Амазонки — гуарану. Згодом у всих цих рослин було знайдено об’єднуючу речовину — алкалоїд кофеїн. Так завдяки природній спостережливості, перевіреній роками та тисячоліттями народній мудрості починаються витоки предмету фітотерапії.
Вже перші народи, які жили задовго до нашої ери, — шумери, асирійці, вавілоняни — мали великі пізнання в використанні лікарських рослин, про що стверджують клинописні тексти. Але найбільш широкі викладки з цього питання в регіонах Ближнього Сходу знаходимо в греків.
Гіппократ (460 — 377 р. до н. е.) написав твір “Corpus Hyppokratium”, де описав більше ніж 230 лікарських рослин, що використовувалися в лікуванні в ті часи.
В давньому Римі спеціалістом в цій сфері був К. Гален (131 — 201 р. до н. е.), який започаткував екстрактові препарати, які сьогодні відомі як галенові.
Також з давнини йде інформація про використання рослин в Південно-Східній Азії, особливо в Китаї. Китайська медицина вважається найбільш давньою: ще за 3000 р. до н. е. в Китаї використовували 230 лікарських і отруйних рослин. З появою письма цей досвід був занесений в “Книгу про Трави” (“Бень-цао”).
Індійська медицина теж має свою оригінальну філософію та асортимент ліків, які базуються на травах. “Аюр-веда” дає відомості про більш як 700 трав, використовуваних у лікуванні, про що яскраво було описано доктором Сушрута (шосте століття до н. е.).
На базі індійської виникла й тібетська медицина, книга “Жуд-ші” (“Сутність цілющого”), яка викладена на базі “Аюр-веди”.
Досить великий слід в цей предмет внесли арабські вчені-медики. Найбільшу популярність має син таджикського народу Абу Алі-Ібн Сіна із Бухари, який жив в 980 — 1037 роках. Його книга “Канон лікувальної справи” став надовго популярною книгою як арабів, так і європейців. Два томи книги (2-й і 5-й) повністю присвячені лікарським рослинам, яким автор приділяв найбільшу увагу в методах оздоровлення.
В ті часи в Європі рівень медичних знань був низький. В основному йшли “арабським” шляхом і завозили рослини з арабських країн. Та все ж підхід знаменитого вченого Парацельса (1493 — 1541рр.) дав початок вивченню хімічного складу лікарських рослин. Так було покладено новий напрямок у фітотерапії — аналіз хімічного складу рослин та пошук “діючих” агентів цих речовин.
Що стосується наших земель, то Трипільська Культура має глибокі корені свого розвитку. Культура, яка являла себе як землеробна, використовувала рослини і як основу харчування, так і виготовлення з них одягу; також лікування травами, оліями з квітів та виготовленням сури (сьогоднішній йогурт). Сура виготовлялася з молока і трав. В молоко клали цілющі трави та ставили на сонці зкислятись. Цей процес називався сурожінням. Напій був дуже корисним і допомагав при багатьох хворобах.
З привнесенням на територію України християнства було певною мірою притиснуте народне знахарство та використання народних методів лікування, але… Тактичний хід старців давньої Русі зміг певною мірою в Православії замаскувати родинну Трипільську Культуру і зберегти Звичаї народу, заодно і в церкву пронести використання рослинних олій як унікальний діючий зцілюючий фактор.
Цитата з книги “Житие, Пророчества, наставления Преподобного Серафима Саровского”:
“Много различных исцелений совершил над тяжко больными преподобный Серафим, многие из них записаны, другие остались записаными лишь на скрижалях сердец облагодетельствованных им; в кратком сказании о жизни угодника Божия недостало бы им места. Во всех этих случаях старец, как мы о том упоминали, имел обычай мазать больных маслом из лампады, горевшей пред его келейной иконой Богоматери — Умиления, и когда его вопрошали, почему он это делает, отвечал:
— Мы читаем в Писании, что апостолы мазали маслом и многие больные от сего исцелялись. Кому же следовать нам, как не апостолам?
И помазанные преподобным больные получали исцеления.”
Щодо давньої Росії, то дієво це питання було поставлено Російською Академією наук, створеною в 1724р. Але й тут була слабкість: весь час використовували виключно імпортовані лікарські рослини. І вже тільки при соціалістичній владі було взято курс на дослідження своїх вітчизняних лікарських рослин.
Останніми роками уже на території України пішов повальний штурм розвитку народної медицини. Нехай це стихійно виглядає, та все ж являється кроком до знаходження діалогу між світом Людей та світом Природи.
Маємо надію, що сьогодення зробить свій вірний вибір, і люди примиряться зі світом Природи, будуть її шанувати, а за це трави нашої землі будуть поїти нас оздоровчими чаями та зцілювати життєдайними оліями і насолоджувати приємними ароматами.
